KROLEVETSKYI
and partners

Обмеження, які останнім часом запроваджуються владними структурами задля протидії поширенню коронавірусу, вже відчутно вдарили по малому та середньому бізнесу. Заборона провадження багатьох бізнес-напрямків, питання підвозу працівників та й власне поширення небезпечної хвороби на сьогодні фактично змусило закрити свої двері багатьох бізнесменів.

Торговельні центри, салони краси, фітнес-клуби, ломбарди – перелік надто великий для повного перерахування – на сьогодні зачинені та не можуть приймати та обслуговувати своїх клієнтів.

Якщо ж орендовані приміщення не можуть використовуватися для ведення бізнесу, то чи треба сплачувати оренду?

У понеділок було прийнято законопроект, який очима орендарів дав однозначну відповідь на це питання – Верховна Рада України чітко вказала: з моменту установлення карантину і до його завершення наймач звільняється від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього (Цивільного) Кодексу.

Закон ще не опублікований, але вже спричинив хвилю листів щастя до орендодавців про цілковиту відмову сплачувати орендні платежі. Прямо ж записано: карантин звільняє.

Карантинне уточнення у новому законопроекті фактично не змінює підходу, який регулював це питання і до цього часу. Згадана частина 6 статті 762 надає звільнення лише у тих випадках, коли орендоване майно ͟н͟е͟ ͟м͟о͟ж͟е͟ ͟б͟у͟т͟и͟ ͟в͟и͟к͟о͟р͟и͟с͟т͟а͟н͟е͟ ͟о͟р͟е͟н͟д͟а͟р͟е͟м͟ через обставини, за які він не відповідає.

Звичайно, за встановлений Урядом карантин жодний орендар відповідальності нести не може.

Але для того, щоб припинити сплачувати оренду на підставі вказаної норми, потрібний не лише сам факт запровадження карантину, а й повне унеможливлення використання об’єкту.

Якщо орендар зараз не може повноцінно використовувати своє приміщення, зокрема, приймати у ньому відвідувачів, але в об’єкті залишається майно такого орендаря, або він може працювати у ньому й за зачиненими дверима, змінивши формат чи навіть вид своєї діяльності, – посилатися на карантин та вимагати повного звільнення від орендної плати буде не правильно. У таких випадках краще згадати про частину 4 цієї ж статті Цивільного кодексу України та компромісно вирішувати з орендодавцем питання щодо зменшення розміру орендної плати, об’єктивно зважуючи на реалії сьогодення.

Окремо підкреслимо, що закріплення карантину у переліку форс-мажорних обставин також не дає абсолютного права відмовлятися від своїх обов’язків за договором. Для законного посилання на форс-мажор, він має бути підтверджений спеціальним сертифікатом Торгово-промислової палати, яка за відповідним пакетом документів у кожному конкретному випадку вирішує, чи є об’єктивна неможливість виконання договору через карантин.

У кінцевому підсумку, недосягнення згоди щодо умов оренди із орендодавцем завершиться судовим процесом, де саме орендар зобов’язаний буде доводити неможливість (ч. 6) чи обмеження (ч.4) використання об’єкта оренди.

Ситуація, яка на сьогодні розвивається в Україні, очевидно, зачіпає кожного. Варто шукати компромісних рішень, які допоможуть усім «пережити» карантин.