Постійне користування – давня та болюча проблема аграрного сектору, актуальність якої з плином часу тільки загострюється.
Чому болюча? Тому що слово «постійно», навіть без звернень до юридичних визначень, означає безперервно, безстроково, назавжди. Чому ж фермери втрачають ділянки, які були надані у постійне користування? Чи можуть вони розраховувати на певну стабільність власної діяльності, хоча б у розумінні сталого володіння своїм земельним банком?
Щоб визначити корінь зла, трошки звернемося до історії питання.
За законодавством, що було прийняте на початку 1990х рр. і проіснувало до початку 2000х, було передбачено, що громадяни, які мають намір займатись фермерством (вести фермерське господарство), мають право на отримання земель у постійне користування. Доречі, про нормативне визначення, постійним є землекористування без заздалегідь встановленого строку.
Чинна у той період процедура передбачала, що державний акт на право постійного користування видавався на ім’я голови майбутнього ФГ і був, власне, передумовою створення ФГ як юридичної особи. Лише після отримання державного акта громадянин міг звернутися до компетентних органів із заявою про реєстрацію юридичної особи. Тобто, спочатку земля, потім ФГ.
Схожа норма існує і сьогодні. ФГ підлягає державній реєстрації за умови набуття його засновником (засновниками) права власності або користування землею.
Тобто, констатуємо, що ФГ є специфічним суб’єктом, власне створення якого можливе виключно за наявності земельної ділянки. Така земля буде основою діяльності ФГ.
З 2002 року, у зв’язку з прийняттям нового ЗК України, можливість для громадян володіти землею на праві постійного користування була виключена з положень законодавства.
Була спроба законодавця привести у відповідність земельні правовідносини, Перехідними положеннями встановлювався строк для переоформлення права постійного користування на оренду або власність. Нездійснення фермерами таких дій у встановлений строк мало б спричинити втрату, припинення права постійного користування.
КСУ визнав таке положення неконституційним. Висновок рішення – право, яке було набуте на законних підставах, зберігається за особою і не може бути ліквідоване державою без пропонування дієвих механізмів, що не погіршували б становище громадян та не створювали б надмірного тягаря.
На якийсь час люди заспокоїлись. Ніяких переоформлень не вчиняли, спокійно господарювали на своїх ділянках.
Проте, час іде. Голови ФГ, які більше 20 років тому отримували держ акти, на сьогодні часто – люди похилого віку. Вони помирають. Але ФГ продовжує існувати. Є інші члени, сім’я цього голови, які хотіли б продовжувати сімейну справу та користуватися ділянкою, яка для ведення цього самого фермерського господарства і надавалася і перебувала в користуванні понад 20 років.
Проблема – вони не можуть успадкувати право на землю. Усталеною є позиція, що правонаступництво для права постійного користування не застосовується. Земля повертається до держави та розподіляється між зовсім іншими особами.
Така ситуація – це не поодинокі випадки. Як вказував ще КСУ у своєму рішенні 2005 р., ця земля – основа життєдіяльності і господарювання цілого соціального прошарку населення. Безліч судових спорів, де спадкоємці намагались захистити та втримати своє право на землю. Але судова практика з цього питання тривалий час була непохитною. Постійне користування – постійне лише протягом життя голови ФГ.
У практиці нашого Об’єднання була дещо інша, специфічна ситуація, у контексті цього права постійного користування.
ФГ, яке окрім колишнього голови, на якого оформлений державний акт, має також і інших членів, іншого Голову, протягом 17 років використовувало земельну ділянку на праві постійного користування. Під впливом деяких обставин, цей колишній голова без погодження з поточним керівником, подав до управління Держгеокадастру заяву про добровільну відмову від права постійного користування. З блискавичною швидкістю відмова була прийнята, право на землю припинене, а сама земля поділена та передана у власність третім особам.
На захист інтересів ФГ, яке несподівано для себе втратило досить вагому частину земельного банку, нами було подано до суду позов, однією з вимог якого було визнання за ФГ права постійного користування втраченою земельною ділянкою.
У ході судового розгляду ми разом із судом досліджували таке питання – а хто ж є суб’єктом права постійного користування – землекористувачем? Чи може засновник ФГ одноосібно відмовитись від права постійного користування та чи не порушує така дія інтереси ФГ як окремого від цієї особи, самостійного суб’єкта господарювання?
1. Одержання земельної ділянки – обов’язкова передумова для набуття СФГ правосуб’єктності. З іншого боку, одержання земельної ділянки для ведення СФГ вимагало у подальшому здійснити реєстрацію СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому у користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
2. Закон покладав обов’язки землекористувача чітко на ФГ, а не його засновника: цільове використання та охорона землі, сплата податків тощо;
3. Право постійного користування беззаперечно визнавалося державою за ФГ, що можна побачити з довідок за формою 6-зем, які щороку отримувались ФГ, податкових декларацій, якими ФГ звітували про використання земель у тому числі на праві постійного користування.
На наше глибоке переконання, зв’язок прав, обов’язків та відповідальності має бути нерозривним. Не може бути така ситуація, коли одна особа володіє та розпоряджається певним правом, а інша виключно несе всі обов’язки, пов’язані з володінням правом, «тягар утримання».
Це була досить резонансна справа, її розгляд був переданий до Палати ВС. У процесі розгляду суд запитував наукові висновки щодо спірного питання. Їх було 6, думки науковців розділилися 50/50. Нажаль, рішення було прийняте не на користь ФГ – перемогла позитивістська позиція – хто записаний в держ акті, той і суб’єкт права. ФГ правовстановлюючого документа на землю не має – а отже і прав на землю немає. Лише двоє суддів категорично не погодились із таким несправедливим рішенням та виклали свою позицію в окремій думці.
Хоча вже тоді, у процесі розгляду нашої справи, з’являлися перші рішення Великої Палати ВС з наступним правовим висновком, який ми намагались донести та відстояти у суді – обов’язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбувається фактична заміна орендаря і обов’язки землекористувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. (постанови ВП ВС від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справа № 388/1103/16-ц)
Наше посилання на наведену правову позицію було відхилене, оскільки там мова йде про оренду, а в нас постійне користування – це ж зовсім інші речі, вважав суд. Що оренда, що постійне користування – альтернативні титули, необхідні для створення ФГ. Відмінність – у строковості.
А в листопаді цього року відбулась передача на розгляд ВП справи з питанням саме про постійне користування та суб’єкта цього права (922/989/18). Суд дійшов висновку, що це питання становить виключну правову проблему, що потребує вирішення задля забезпечення дотримання вимог пункту 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Судовий розгляд призначений на 31.03.2020 р. З нетерпінням чекаємо на рішення, яке, можливо, дасть надію або може навіть поставить крапку у багаторічних спорах навколо теми постійного землекористування фермерських господарств.
З другого боку, певні сподівання покладаються також і на законодавче врегулювання цієї проблеми. Ще у 2018 році було розроблено законопроект, який передбачає передачу ФГ права власності на земельні ділянки, надані їх засновникам на праві постійного користування, довічного успадковуваного володіння. Нажаль, у серпні цього року проект відкликаний, подальша його доля, доля цього болючого для багатьох питання, залишається невирішеною.
«12» травня 2022 року Верховною Радою України було проголосовано проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану (далі – законопроект №7360) та прийнято у цілому відповідний закон. Станом на день написання цього огляду цей закон […]
У продовження ініціатив АПУ більше ніж 70 провідних юридичних фірм об’єдналися і висловили позицію про припинення надання юридичних послуг міжнародним компаніям, які все ще ведуть бізнес та зберігають свою присутність в РФ. Водночас ми вітаємо всі спроби українського менеджменту іноземних компаній донести необхідність виходу з ринку країни-агресора та прагнення підтримки України значною фінансовою, військовою та […]
Рахунки використовуватимуться для зарахування благодійної допомоги з України та з-за кордону.
Читайте всі новини KROLEVETSKYI and Partners на цій сторінці
Всі новиниПідпишіться на нашу розсилку, щоб отримувати спеціалізовані новини про продукти, оновлення та спеціальні запрошення.
Ви підписалися на повідомлення!